1-а царiвРозділ 1 |
|
1 |
|
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ |
|
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. |
|
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її. |
|
5 |
|
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. |
|
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. |
|
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. |
|
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. |
|
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. |
|
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? |
|
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! |
|
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? |
|
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. |
|
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. |
|
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ |
|
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. |
|
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. |
|
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. |
|
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. |
|
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. |
|
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. |
|
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. |
|
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? |
|
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! |
|
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. |
|
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ |
|
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. |
|
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — |
|
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ |
|
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ |
|
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. |
|
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. |
|
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! |
|
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. |
|
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! |
|
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ |
|
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. |
|
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ |
|
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! |
|
41 |
|
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ |
|
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! |
|
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. |
|
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. |
|
46 І Соломон уже засів на троні царства. |
|
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. |
|
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ |
|
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... |
|
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. |
|
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ |
|
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. |
|
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ |
Третья хроника царствГлава 1 |
|
1 |
|
2 Тогда слуги сказали ему: |
|
3 Они стали искать красивую девушку по всему Исраилу, нашли шунемитянку Авишаг и привели её к царю. |
|
4 Девушка была очень красива, она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости. |
|
5 |
|
6 (А его отец никогда не задавал ему вопроса: |
|
7 Адония сговорился с Иоавом, сыном Церуи, который был начальником войска, и со священнослужителем Авиатаром, и они поддержали его. |
|
8 Но священнослужитель Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей, Рей и личная стража Давуда не встали на сторону Адонии. |
|
9 Адония принёс в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Ен-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближённых из Иудеи, |
|
10 но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу Давуда, ни своего брата Сулеймана. |
|
11 |
|
12 Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Сулеймана. |
|
13 Сейчас же пойди к царю Давуду и скажи ему: |
|
14 Когда ты ещё будешь говорить с царём, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова. |
|
15 И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунемитянка Авишаг. |
|
16 Вирсавия склонилась и поклонилась царю. |
|
17 Она сказала ему: |
|
18 Но вот, царём стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом. |
|
19 Он принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священнослужителя Авиатара и военачальника Иоава, но не пригласил твоего раба Сулеймана. |
|
20 Господин мой царь, взоры всего Исраила устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после тебя. |
|
21 Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Сулеймана сочтут изменниками. |
|
22 Когда она ещё говорила с царём, вошёл пророк Нафан. |
|
23 Царю доложили: |
|
24 Он сказал: |
|
25 Сегодня он пошёл и принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священнослужителя Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: |
|
26 Но меня, твоего раба, священнослужителя Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего раба Сулеймана он не пригласил. |
|
27 Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих рабов о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него? |
|
28 Тогда царь Давуд сказал: |
|
29 И царь поклялся: |
|
30 я непременно исполню сегодня то, о чём я клялся тебе Вечным, Богом Исраила: Сулейман, твой сын, станет царём после меня и сядет на моём престоле вместо меня. |
|
31 Вирсавия склонилась лицом до земли, поклонилась царю и сказала: |
|
32 Давуд сказал: |
|
33 он сказал им: |
|
34 Там пусть священнослужитель Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Исраилом. Трубите в рог и восклицайте: |
|
35 Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Исраилом и Иудеей. |
|
36 Беная, сын Иодая, ответил царю: |
|
37 Как Вечный был с господином моим царём, так пусть он будет и с Сулейманом, чтобы возвеличить его престол больше, чем престол господина моего царя Давуда! |
|
38 И священнослужитель Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты пошли, усадили Сулеймана на мула царя Давуда и сопроводили его в Гихон. |
|
39 Священнослужитель Цадок взял из священного шатра рог с маслом и помазал Сулеймана. После этого затрубили в рога, и весь народ закричал: |
|
40 И весь народ пошёл вслед за ним, играя на свирелях и радуясь, да так, что земля сотрясалась от шума. |
|
41 |
|
42 Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священнослужителя Авиатара. Адония сказал: |
|
43 – Нет, – ответил Ионафан Адонии. – Наш господин, царь Давуд, сделал царём Сулеймана. |
|
44 Царь отправил его со священнослужителем Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, и керетитами и пелетитами, и они усадили его на царского мула, |
|
45 а священнослужитель Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь. |
|
46 Больше того, Сулейман сел на царский престол, |
|
47 а царские приближённые пришли поздравлять господина нашего царя Давуда, говоря: |
|
48 и сказал так: |
|
49 Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались. |
|
50 А Адония, боясь Сулеймана, пошёл и схватился за рога жертвенника в храме. |
|
51 Сулейману доложили: |
|
52 Сулейман ответил: |
|
53 Царь Сулейман послал людей за Адонией, и они привели его от жертвенника. Адония вошёл и поклонился царю Сулейману, и Сулейман сказал: |
1-а царiвРозділ 1 |
Третья хроника царствГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ |
2 Тогда слуги сказали ему: |
|
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. |
3 Они стали искать красивую девушку по всему Исраилу, нашли шунемитянку Авишаг и привели её к царю. |
|
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її. |
4 Девушка была очень красива, она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости. |
|
5 |
5 |
|
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. |
6 (А его отец никогда не задавал ему вопроса: |
|
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. |
7 Адония сговорился с Иоавом, сыном Церуи, который был начальником войска, и со священнослужителем Авиатаром, и они поддержали его. |
|
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. |
8 Но священнослужитель Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей, Рей и личная стража Давуда не встали на сторону Адонии. |
|
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. |
9 Адония принёс в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Ен-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближённых из Иудеи, |
|
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. |
10 но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу Давуда, ни своего брата Сулеймана. |
|
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? |
11 |
|
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! |
12 Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Сулеймана. |
|
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? |
13 Сейчас же пойди к царю Давуду и скажи ему: |
|
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. |
14 Когда ты ещё будешь говорить с царём, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова. |
|
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. |
15 И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунемитянка Авишаг. |
|
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ |
16 Вирсавия склонилась и поклонилась царю. |
|
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. |
17 Она сказала ему: |
|
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. |
18 Но вот, царём стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом. |
|
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. |
19 Он принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священнослужителя Авиатара и военачальника Иоава, но не пригласил твоего раба Сулеймана. |
|
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. |
20 Господин мой царь, взоры всего Исраила устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после тебя. |
|
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. |
21 Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Сулеймана сочтут изменниками. |
|
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. |
22 Когда она ещё говорила с царём, вошёл пророк Нафан. |
|
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. |
23 Царю доложили: |
|
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? |
24 Он сказал: |
|
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! |
25 Сегодня он пошёл и принёс в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священнослужителя Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: |
|
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. |
26 Но меня, твоего раба, священнослужителя Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего раба Сулеймана он не пригласил. |
|
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ |
27 Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих рабов о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него? |
|
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. |
28 Тогда царь Давуд сказал: |
|
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — |
29 И царь поклялся: |
|
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ |
30 я непременно исполню сегодня то, о чём я клялся тебе Вечным, Богом Исраила: Сулейман, твой сын, станет царём после меня и сядет на моём престоле вместо меня. |
|
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ |
31 Вирсавия склонилась лицом до земли, поклонилась царю и сказала: |
|
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. |
32 Давуд сказал: |
|
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. |
33 он сказал им: |
|
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! |
34 Там пусть священнослужитель Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Исраилом. Трубите в рог и восклицайте: |
|
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. |
35 Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Исраилом и Иудеей. |
|
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! |
36 Беная, сын Иодая, ответил царю: |
|
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ |
37 Как Вечный был с господином моим царём, так пусть он будет и с Сулейманом, чтобы возвеличить его престол больше, чем престол господина моего царя Давуда! |
|
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. |
38 И священнослужитель Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты пошли, усадили Сулеймана на мула царя Давуда и сопроводили его в Гихон. |
|
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ |
39 Священнослужитель Цадок взял из священного шатра рог с маслом и помазал Сулеймана. После этого затрубили в рога, и весь народ закричал: |
|
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! |
40 И весь народ пошёл вслед за ним, играя на свирелях и радуясь, да так, что земля сотрясалась от шума. |
|
41 |
41 |
|
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ |
42 Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священнослужителя Авиатара. Адония сказал: |
|
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! |
43 – Нет, – ответил Ионафан Адонии. – Наш господин, царь Давуд, сделал царём Сулеймана. |
|
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. |
44 Царь отправил его со священнослужителем Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, и керетитами и пелетитами, и они усадили его на царского мула, |
|
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. |
45 а священнослужитель Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь. |
|
46 І Соломон уже засів на троні царства. |
46 Больше того, Сулейман сел на царский престол, |
|
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. |
47 а царские приближённые пришли поздравлять господина нашего царя Давуда, говоря: |
|
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ |
48 и сказал так: |
|
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... |
49 Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались. |
|
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. |
50 А Адония, боясь Сулеймана, пошёл и схватился за рога жертвенника в храме. |
|
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ |
51 Сулейману доложили: |
|
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. |
52 Сулейман ответил: |
|
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ |
53 Царь Сулейман послал людей за Адонией, и они привели его от жертвенника. Адония вошёл и поклонился царю Сулейману, и Сулейман сказал: |